«Шлях до серця дитини»

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

• Перед вами — діти.
• Вони поводяться як діти.
• Буває, що їхня поведінка нервує батьків.
• Якщо я виконаю свої батьківські обов’язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.
• Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

• дотик;

• слова заохочення;

• час;

• подарунки;

• допомогу.

Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо Їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спіл­куванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м’яко, навіть тоді, коли одне задоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені буде приємно, коли ти…»

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені. мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім’ї   різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що  річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кіль кістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов’язково купувати, можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

(З книжки Гері Чепмената, Росе Кемпбел «П’ять шляхів до серця дитини»)

«Стилі батьківського виховання»
(За Маккобі і Мартін (Makkobi, Martin, 1983)

Стиль батьківської поведінки ,рівень контролю і теплоти,характеристика дій батьків,авторитетний спосіб дій батьків, який відрізняється твердим контролем за дітьми.

Високий рівень контролю. Теплі стосунки.

1. Визнають і заохочують автономію своїх дітей.
2. Відкриті для спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; допускають зміни своїх вимог у розумних межах.
3. Діти чудово адаптовані: впевнені у собі, вони добре вчаться в школі й наділені високою самооцінкою. Авторитарний – спосіб дій батьків, який відрізняється підкоренням своєї поведінки жорстким правилам і нав`язуванням цих правил дітям, а також відлученням дітей від процесу прийняття рішень.

Високий рівень контролю. Холодні стосунки.

1. Віддають накази і чекають, що вони будуть чітко виконані.
2. Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорсткі вимоги і правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них. 3. Їхні діти, як правило, замкнуті, боязливі, дратівливі: дівчатка переважно залишаються пасивними і залежними протягом підліткового та юнацького віку; хлопчики можуть стати агресивними. Ліберальний – спосіб дій батьків, який відрізняється майже абсолютною відсутністю контролю за дітьми за добрих, теплих стосунків із ними.

Низький рівень контролю. Теплі стосунки.

1. Слабко чи зовсім не регламентують поведінку дітей; безумовна батьківська любов.
2. Відкриті для спілкування з дітьми, однак комунікація переважно спрямована від дитини до батьків; батьки не встановлюють якихось обмежень.
3. Діти схильні до непокори та агресивності; при сторонніх поводяться неадекватно й імпульсивно, невимогливі до себе; в окремих випадках діти стають активними, рішучими, творчими людьми. Індиферентний – спосіб дій батьків, характерний відсутністю інтересу до виконання батьківських обов`язків.

Низький рівень контролю. Холодні стосунки.

1. Не встановлюють для дітей жодних обмежень; байдужі до власних дітей.
2. Закриті для спілкування; через свої проблеми в них не залишається часу для виховання дітей.
3. Якщо байдужість батьків поєднана з ворожістю, дитина дає волю своїм найбільш руйнівним імпульсам і схильна до деліквентної ( узалежненої) поведінки.

Тема: «Тарас Шевченко – світова наша слава»
Мета: показати світову велич Кобзаря, його значимість для всіх людей на планеті, розкрити неосяжність його таланту, визначити роль великого сина українського народу в літературній спадщині, культурі українського народу, виховувати почуття національної гідності, гордості за великого патріота України, прививати любов та шану до слова українського Пророка.
Обладнання: портрет Шевченка, книга «Козар», стіннівка з хронікою життя поета, відео-презентації, ілюстрація пам’ятника, квіточки, епіграф.

Хід уроку

І мене в сім'ї великій.
В сім'ї вольній, новій.
Не забудьте...
                                   Т. Шевченко

І. Організація учнів до уроку.

ІІ. Вступне слово вчителя.
Україна,
Рідний край,
Поле, річка, синій гай.
Любо стежкою іти –
Тут живемо я і ти!

На світі є багато чудових країн за дальніми морями, за синіми океанами. Але для кожного з нас немає ріднішої над Батьківщину.
Україна – твій рідний край, твоя земля, де ти народився і зростаєш, де лунає мелодійна народна пісня.
Пропоную вам послухати одну чарівну українську пісню.
(Лунає пісня «Зоре моя вечірняя»)
Діти, як ви думаєте, хто є автором слів цієї української пісні? (Т.Шевченко)

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.
Сьогодні день, мов свято, зустріч щира
Із тим, хто знаменитий на весь світ.
Шевченко - геній, в це ми свято вірим.
Йому немало - двісті літ.

Сьогоднішній перший урок ми присвячуємо видатному українському поету та художнику Тарасу Григоровичу Шевченку, вклонімося світлій пам'яті поета.
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка.
Повні сил і живої снаги.
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

І дійсно, діти, навесні 9 березня 2014 року виповниться 200 років з дня народження великого Кобзаря.
Тож давайте зараз перегорнемо деякі сторінки життя великого Кобзаря, прислухаємося до шевченківської думки та слова.

ІV. Основна частина
Усний журнал «Тарас Шевченко – світова наша слава»

І сторінка «Зустріч з поетом»
Колись, діти, давним-давно, на такій же землі і не за безкраїми морями, не за дрімучими лісами, не за високими кам’яними горами, був веселий, багатий, мальовничий, але зачаклований злими людьми, зневолений двома неволями, край. Одна неволя – панська, друга - царська. І називали той край – Україна.
І ось у такому краю в Україні, в с. Маринцях Київської губернії, в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України - великий поет, буремний Тарас і незламний Кобзар.

(Перегляд відео-презентації «Дітям про Шевченка»)

Тяжке дитинство випало малому,
Гірке й солоне від пролитих сліз.
Не називав він раєм свого дому,
Любов до України в серці ніс.

ІІ сторінка «Літературна спадщина «Кобзаря» »
Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими, безрадісними. І лише мальовничі краєвиди природи рідного краю розвіювали смуток, і давали наснагу для написання віршів про свою Батьківщину та про природу неньки-України.
Уся його творчість зібрана у збірку «Козар».
Діти, у кого вдома є «Кобзар» або інші книжечки з його віршами?
Я впевнена, що не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. (Вчитель показує «Кобзар»)
Уся його поетична творчість захоплює і вічно кличе до себе людей усіх поколінь.

Гра «Диктор»
Учні декламують уривки та вірші Т.Г.Шевченка

Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала
Свою нудьгу переливала
В свою дитину… В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло … Там неволя…

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Зоря моя вечірняя,
Зійди над горою
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою …

Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина –дитина,
Любо, любо стало, пташечка зраділа
І защебетала.

ІІІ сторінка «Пісенність поезій Тараса Шевченка»
Шевченків край - співучий куточок України. Тарас ще змалку любив слухати народні пісні, сам любив співати, тому багато його віршів було покладено на музику. Ці пісні допомагають ще глибше відчути чарівність рідного краю.
Послухайте пісню «Зацвіла в долині червона калина».
(Діти слухають пісню та дивляться відео до пісні «Зацвіла в долині червона калина»)

ІV сторінка «Шевченко - художник»
Т.Г. Шевченко був не тільки великим поетом, а й талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі.
Зараз я пропоную вам завітати до його художньої галереї, де ми побачимо його картини
(Перегляд відео-презентації «Малярство Кобзаря»)
Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого журналу «Тарас Шевченко – світова наша слава», з яких ми дізналися, що Тарас Григорович Шевченко
Переборов усі випробування долі.
Поетом став, художником від бога,
Оспівував природу, працю, волю.
Та рано обірвалася життя дорога.

V. Підсумок уроку
У вірші «Заповіт» поет просить поховати його після смерті на рідній землі.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій…
Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі на Чернечій горі, що тепер зветься Тарасовою, над Дніпром-Славутечем.
Не заростають стежки до могили великого Кобзаря, все життя і творчість якого є зразком того, як справжній митець повинен своїм талантом служити народу.
І щоденно пливе людський потік, щоб вшанувати пам'ять Кобзаря, вклонитися його могилі, покласти квіти.
Ми теж сьогодні складемо букет, який стане символ нашої пам'яті, нашої любові й шани, нашої безмірної вдячності.
(Діти клеять квіточки до пам’ятника Т.Г.Шевченка на фоні читання вірша «Спи спокійно, Тарасе!»)

Спи спокійно, Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани
Тебе пом'янули.
І народи Вкраїни
Заповітів твоїх не забули.

УЧЕНЬ. Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б’ється,
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б’ється
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те зробим ми, їх діти.

Юні друзі! Дорожіть Шевченком. Хочеться вірити, що, вступаючи в нове тисячоліття, на вашому шляху завжди будуть Тарасова пристрасть, Тарасова мужність, Тарасове невмируще слово!

                      Книги – морська глибина

(Виховна година для учнів 3-4 кл.)

  

  

Мета: дати відомості про книгу – історичну пам’ятку людства та історію її виникнення; популяризувати читання літератури, забагачувати знання учнів засобами залучення до книги; формувати щоденну потребу у читанні книги; сприяти духовному збагаченню особистості, підвищенню культурного рівня.

  

Обладнання: Виставка пізнавальної літератури для молодших школярів, плакати з прислів’ями та висловами про книгу, малюнки із зображенням різноманітних старовинних книг, воскові дощечки зображення пам’ятника І. Федорову.

Прислів’я та вислови на плакатах:

1. Книга – твій друг, без неї – як без рук.

2. З книгою жити – з добром дружити.

3. Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.

4. Золото добувай із землі, а знання з книг.

5. З книгою дружити – весь вік не тужити.

6. Книга – не пряник, а людей до себе манить.

7. Книга – дзеркало життя.

8. Книга вчить, як на світі жить.

Хід заняття:

Вчитель зачитує загадку.

Бачить – не баче, чути – не чує

Мовчки говорить, дуже мудрує.

Часом захоче, правди навчає,

Часом регоче, всіх звеселяє.

Хто ж то така, в світі щаслива,

Мудра, правдива і жартівлива?

Діти: Книга!

Вчитель: Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам мами чи бабусі. Щодня ми маємо справу з книгою в школі та вдома. А чи думали ви над тим, якою ж була та найперша книга?

Кажуть, що був такий дивак, який розшукував першу книгу по всіх бібліотеках світу. Цілі дні він просиджував серед куп пожовклих старих книг. Книжковий пил густим шаром покривав його одяг і взуття. Але він так і не зміг встановити, яка ж книга була найперша.

Ось саме про це і піде мова на нашому сьогоднішньому занятті. Книга – не періодичне видання у вигляді зшитих листів друкованого матеріалу. Але як ми знаємо, книга, в такому вигляді як зараз, до нас прийшла не відразу. У минулому у неї було багато прообразів. Найперша з них – “людина-книга”. В ті далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони і вірування вони зберігали не на книжкових полицях, а в своїй пам’яті. Покоління за поколінням ішли із життя, а перекази залишалися. Вони передавалися від однієї людини до іншої. Тих, хто розказував перекази, називали сказателями.

Інший спосіб передачі інформації – вузликове письмо. Ним володіли древні китайці, мексиканці. Навіть в наші дні серед жителів країн Південної Америки та Перу зустрічаються люди, які знають мову вузликів. Для вузликового письма потрібна була товста вірьовка і тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини. Шнурки прив’язувались до товстої мотузки особливим способом. Вузлики окремих кольорів мали особливе значення: білий – срібло чи мир; жовтий – золото, багатство; зелений – хліб. Якщо вузлики були не пофарбовані, вони означали числа: простий вузлик – десятки, подвійний – сотні, потрійний – тисячі.

Давайте кожна з команд спробує вузликовим письмом записати такі числа:

1 команда – 1230;

2 команда – 3240;

3 команда – 2570;

4 команда – 4620.

На зміну вузликовому письму прийшло письмо в малюнках. Малюнки виконувались на каменях в печерах, на кістках тварин і навіть на тілі людини. Пізніше на кам’яних плитах почали з’являтися надписи – ієрогліфи – найстаріші зображувальні знаки єгипетського письма. Ці ієрогліфи дуже схожі на наші ребуси: одні значки означають ціле слово, інші – тільки склад, а треті – букву.

З часом виникло найбільш просте письмо – буквенне, а ще за 700 років до нашої ери з’явився перший алфавіт. Подорожуючі по країнах і народах, букви з каміння переходили на папірус, з папірусу на воскову дощечку, з воскової дощечки на пергамент, а з пергаменту – на папір. Серед цих слів – папірус, воскова дощечка, пергамент вам знайоме лише одне - папір. А що ж означає решта слів?

Папірус, діти, це рослина, з якої вдавнину виготовляли папір. Вона надзвичайної висоти, з товстим стовбуром та довгим вузьким листям. Серцевину цього очерету-папірусу розрізали на смужки, які потім сушили під вагою. В результаті отримували аркуші, на яких і можна було писати. Воскова книга являла собою дощечку, залиту воском. Писали на такій дощечкі сталевою паличкою.

У кожної команди на столі є дощечка, схожа на ту старовинну і ось така сталева паличка, запишіть, будь-ласка, на ній свої імена.

Пергамент – це звичайна оброблена шкіра тварин, на якій писали, а також цю книгу можна було зшити, згорнути. Називається цей матеріал так, бо його вперше почали виготовляти та застосувати в стародавньому місті Пергамі. Книги у пергаменту були дуже дорогими, бо їх також прикрашали дорогими каменями, золотом, сріблом. Всі ці книги писались та оздоблювались вручну, і тому вони потребували багато часу для створення.

Книга на той час вважалася найдорожчим подарунком. Минуло багато часу, доки виник папір та спеціальний станок, на якому книгу вже не писали, а друкували. На Україні основоположником книгодрукування є Іван Федоров, який у місті Львів 25 лютого 1574 році випустив першу українську друковану книгу “Апостол”. В знак пошани І. Федерову в Львові встановлено пам’ятник.

Шанують і люблять цю людину ще тому, що він надрукував також і перший посібник для навчання грамоти – “ Буквар”.

Буквар

Є книг багато – радісних, печальних,

Товстих, тонких барвистих, наче жар,

Але одна – книжкам усім начальник,

І звуть її по-простому – буквар.

Із нього слів не вируба сокира,

Це маленятам – кращий в світі дар,

І мова в нім – легка, співуча, щира,

Дитячі душі гріє він – буквар.

Він нас повів по буквах, як по східцях,

Як по життю – по сторінках своїх.

І от привів нарешті, – подивіться

– У мудрий світ чудесних скарбів – книг.

І, певно, так, коли б не він на світі,

То ми були б, неначе у пітьмі,

І всі – то ми, яскраві й ваговиті,

Мовчали б глухо, наче ті німі.

Все починається в житті з малого:

З зернини – хліб, з промінчика – зоря...

Ось бачите, який складний тернистий шлях долала книга, поки потрапила в такому ось вигляді до нас. Подивіться, діти, на ось цю виставку яких тільки книг ви тут не побачите і кожна з них по-особливому важлива та необхідна. Неможливо уявити собі життя людини без книги. Книга – це те, що несе в собі світ знань.

В народі про книгу складено чимало приказок та прислів’їв, деякі ось перед вами. (Кожна команда отримує по 2-а вислови чи приказки і пояснює їх).

Якщо ми гідно справимось із завданням, то до нас в гості завітає чарівна книга.

(Після вирішення завдання до класу заходить книга).

Книга:

Я – книжка! Я – товариш твій

Й малювать в мені не смій,

Мій гарний вид приємний вам,

То ж бережіть мене від плям,

Не загортай мої листи,

Закладинку чи маєш ти?

Не забувай мене в саду

– Аж дощ зірветься на біду.

Мене в папір ти загорни,

Де взяв, туди і поверни.

Вчитель: Шановна наша люба книго, я думаю, що серед наших учнів немає тих, які себе так нечемно поводять з тобою, бо всі вони знають правила поведінки з книгою і зараз їх тобі самі розкажуть.

Правила поведінки з книгою:

1. Книжку потрібно читати за столом.

2. Брати книгу слід чистити руками.

3. Перегортувати сторінки за верхній угол сторінки.

4. Неможна класти в книгу олівці, ручки та інші речі, які можуть зіпсувати книгу.

5. Для того, щоб швидко знайти потрібну сторінку, користуйся закладинкою.

6. Не читай книгу, коли їси.

7. Не роби в кінці записів, не підкреслюй слова, не малюй на сторінках.

8. Не перегинай книгу під час читання, від цього випадають сторінки.

Книга: Дійсно ви молодці, що знаєте і дотримуєтесь правил поведінки зі мною, бо поважати мене слід хоча б перш за все тому, що я вас навчаю, даю багато цікавого про те, чого ви не бачили. А ще берегти мене треба, бо я – плід праці багатьох невтомних рук, які дбають, щоб я вчасно і в достатній кількості потрапила до вас. Ще з собою я принесла запитаннячка, відповіді я хочу почути саме від вас.

Запитання:

1. Що швидко в книзі допоможе знайти оповідання? (Зміст)

2. Де починається життя книги? (В лісі)

3. В школі ти учень, учениця, а хто ти в бібліотеці? (Читач)

4. З чого починається книга? (З обложки)

5. Чого боїться книга? (Дощу, вогню, брудних рук)

6. На чому в бібліотеці зберігаються книги? (На стелажах)

Книга: Молодці, справились і з цим завданням.

– Ой, але подивіться на мої сторінки. По них блукають гуртом загублені герої, вони шукають свою казку. Що їм бідолахам робити?

Діти: Ми їм допоможемо!

Книга: Ну гаразд, тоді ви відправляєте героїв до тієї казки, з якої вони загубились.

1) Вовк, мисливці, бабуся, Червона шапочка – (“Червона шапочка”).

2) Дід, баби, карито, рибак – (“Казка про рибака і рибку”).

3) Осел, півень, кіт, собака, трубадур, грабіжники – (“Бременські музиканти”).

4) Кіт, лисиця, довгоносий хлопчик, тато Карло – (“Буратіно”).

5) Жаби, ластівка, миша, малесенька дівчинка, кріт – (“Дюймовочка”).

6) Білка, царівна Лебідь, 33 багатирі, цар – (“Казка про царя салтана”).

7) Дядько Федір, Матроскін, Шарик, рушниця – (“Простаквашино”).

8) Дід Андрушка, дочка Мінка, киця Варварка – (“Гіпка”).

Книга: Справились ви і з цим завданням на славу. Я задоволена, що потрапила до вас сьогодні в гості, але мені час прощатися, бо на мене чекають ще інші діти.

Вчитель: Ми теж були дуже раді зустрічі з тобою, люба Книго, вдячні за цікаві розповіді та завдання і в дарунок хочемо заспівати тобі пісеньку “Усмішка” та подарувати море наших щасливих усмішок.

(Звучить пісня у виконанні дітей).

Народні прислів"я та приказки про книгу

Книги - ключ до знань.

Золото добувають із землі, а знання - з книжок.

З ручаїв - ріки, з книжок - знання.

Хліб наснажує тіло, книга - розум.

Книга - міст у світ знань.

Розум без книги, що птах без крил.

З книгою подружишся, розуму наберешся.

Книги читати - усе знати.

Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.

Одна книга тисячі людей навчає.

Книга для дітей, що волога для полів.

Книга не пряник, а дітей до себе манить.

Книгу читають не очима, а розумом.

Книга корисна, коли її читають.

Без хліба легше прожити, аніж без книги.

Книга - світ, книга - серцю привіт.

Дім без книги - день без сонця.

Хороша книга яскравіша за зірку.

Книгу читай, розуму набирай.

Знання - сонце, книга - вікно.

У домі без книги, як без вікон, темно.

З книгою жити - з добром дружити.

Кому книга - розвага, а кому - навчання.

Нема розумного сусіда - з книгою поговори.

Книга - твій друг, без неї як без рук.

У Землі супутник - Місяць, у людини - книга.

Книга добру навчить, від дурного відверне.

Хороша книга - свято.

Весела книжка - твоя радість.

День без книги - що обід без хліба.

Книга - дзеркало життя.

Книга подібна воді - дорогу проб'є усюди.

Урок ввічливості

Тема. Ввічливість

Мета: Розширювати поняття дітей про ввічливість. Вчити використовувати ввічливі мовні форми (будь ласка, вибач, добрий день). Створювати у класі почуття уваги, турботи один до одного.

Хід уроку

Вступне слово учителя

Давно у далекій країні було зачароване місто. В цьому місті не світило сонечко, не цвіли квіти. Діти часто сварилися та плакали, мами не говорили їм добра, ласкаві слова. Але одного разу у місто прилетів чарівник. Він був дуже ввічливим. Проходячи вулицями міста, він говорив усім чарівні слова. І від цих слів все навколо стало змінюватись. (Зміна сумних малюнків на веселі)

-         Діти, в якому місті ви б хотіли жити? І чому потрібно бути ввічливим?

Гра «Чарівне слово»

Учитель називає прохання, а діти передають його у ввічливій формі.

Учитель: Дай мені м’ячик.

Діти. Дай мені, будь ласка, м’ячик.

Створити ситуації.

- Мама приготувала смачний обід. Що ти їй скажеш?

- Ти їдеш в автобусі, на зупинці зайшла старенька бабуся. Що ти зробиш?

- Вітя зіштовхнувся у дверях з Олею. Що слід зробити?

Тест

Ти ввічливий, якщо:

1.Не забуваєш сказати «будь ласка»;

2.Слідкуєш за тим, як говориш, їси;

3.Забуваєш говорити чарівні слова;

4.Штовхаєш друзів;

5.Вимагаєш іграшку, а не просиш;

6.Голосно розмовляєш у кімнаті;

7.Думаєш, як допомогти іншим.

Читання творів.

В.Осєєва «Чарівне слово»

Г.Бойко «Некультурні хазяї»

В.Сухомлинський «Здрастуйте», «Дякую».

Вивчити приказки:

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Добре слово і в мороз зігріє.

Домашнє завдання.

Придумати історію про цікавий випадок із ввічливими словами.

        Заповіді першокласника

1 Школа – другий дім, шануй її.

2.Тримай  в чистоті класну кімнату.

3.На уроці слухай уважно, ніколи не перепитуй.

4.Піднімай руку. Коли хочеш щось сказати.

5.Сиди рівненько – матимеш гарну поставу.

6.Вчися слухати вчительку, однокласників, ніколи не перебивай їх.

7.Відповідай тільки повним реченням.

8.Не крутися і не розмовляй на уроці.

9.Старанно і охайно пиши у зошиті. Пам’ятай: зошит – обличчя учня.

10.Бережливо стався до підручників.

11.Кожного дня носи шкільну форму.

12.Гарно поводься на перерві, не кричи, а говори напівголосно.

13.Ніколи не плач і не сварися з однокласниками.

14.У їдальні з’їдай весь обід.

15.Пам’ятай, що клас – це друга сім’я.

    Як поводитися у транспорті (пам’ятка для школяра)

1.     Ти  йдеш на зупинку, де стоять люди, які теж готуються стати пасажирами. Стань за ними, не штовхайся вперед. В порядку черги зайдеш у транспорт.

2.     Не ставай край бордюру, бо тебе можуть випадково штовхнути під колеса транспорту, який під’їжджає до самого тротуару, що зупинитися для зручної посадки пасажирів.

3.     Не бігай і не метушися на зупинці, щоб не заважати людям, бо ти і сам можеш впасти, і людей штовхнути під колеса машини.

4.     Коли заходиш у тролейбус, автобус чи інший транспортний засіб, не штовхайся, будь ввічливим до людей. Пропусти вперед стареньких та батьків з малими дітьми, адже ти вже школяр і на тебе дивляться як на самостійну людину.

5.     У салоні поводься виховано: якщо є вільні місця, ти сядь; якщо багато людей, то стань так, щоб не заважати іншим пасажирам. Голосно не розмовляй, не привертай до себе увагу, не заважай своїм криком. Не бігай по салону і не штовхайся.

6.     Тримайся а поручні, щоб не впасти при раптовому гальмуванні чи на повороті.

7.     Пам’ятай, що ти повинен поступатися місцем старшим людям, пасажирам з дітьми, якщо ти сидиш, а їм сісти ніде.

8.     Уважно слухай оголошення водія, щоб не пропустити своєї зупинки. До виходу готуйся завчасно, щоб спокійно, без поспіху вийти в потрібному місці.

9.     При виході будь уважний, щоб не оступитися і не впасти, бо східці бувають не зовсім зручні або зависокі для тебе.

10. Коли тебе випадково затисло дверима, то потрібно про це голосно повідомити або попросити інших пасажирів, щоб водій відчинив двері.

11. Не спирайся сильно на двері, тому що вони можуть автоматично відчинитися і ти впадеш на проїжджу частину.

Як правильно переходити дорогу (пам’ятка)

1.     Не поспішай переходити, якщо навіть ти добре знаєш, що всі транспортні засоби треба обходити  ззаду, а трамвай – спереду, щоб не потрапити під зустрічний транспорт. Краще зачекай, нехай він від’їде, щоб доборе було видно дорогу.

2.     Уважно стеж за сигналами автомобілів.

3.     Сам ніколи не  переходь дорогу або перехрестя навскоси, йди лише перпендикулярно і по пішохідному переходу.

4.     Переходь дорогу лише у визначених місцях. Якщо машина їде на великій швидкості, то дуже мала вірогідність того, що вона на переході зупиниться. Ти вже знаєш про гальмівний шлях.

5.     Гальмівний шлях починається з моменту натиснення на гальма і до повної зупинки. Його довжина залежить від багатьох чинників: від швидкості транспортного засобу, його маси та погодних умов. Чим більша маса і швидкість, тим довший гальмівний шлях. Якщо дорога слизька від дощу, снігу, льоду, ожеледі – гальмівний шлях стає довшим. Якщо видимість обмежена через туман, дощ – пішоходів погано видно, водій може не встигнути вчасно натиснути на гальма. Отож будь уважний!

      Задачі з математики у віршованій формі  

Чотири індики пішли на музики,

Танцювали, гупали,

Скільки ніжок тупали?

Білка моркву посадила,

Штук шістнадцять там вродило.

П’ять зайців по три зірвали.

Скільки білочці зосталось?

Чотири ведмеді на велосипеді,

П’ятий пішки біг.

А ви тихенько полічіть,

Скільки всього у них ніг?

Двоє вулицею йдуть,

По три саджанці несуть.

Скільки ямок треба, діти.

Щоб саджанці посадити?

Сорок вісім карасів наловили ми усі.

У нас було всього шість.

Скільки кожен із нас з’їсть?

Сім стручків гороху взяли,

По сім зернин ми з них дістали.

Усі міркуйте, як один,

Скільки буде горошин?

Віра килим вишивала,

Цілу ніченьку не спала.

На килимі десять кліток,

В кожній клітці по сім квіток.

Стала думать і гадать:

Як квітки порахувати?

В гаю три зайчики сиділи,

З апетитом моркву їли.

Всі по вісім, як один.

Скільки з’їли всіх морквин?

В магазині хлопчик плаче,

Полічить не може здачі.

П’ятаків у нього п’ять.

Скільки грошей, як узнать?

Чотири хлопчики ішли,

По шість саджанців несли,

А за ними п’ять дівчаток

Несли саджанців десяток,

Порахуйте, скільки всіх

Було саджанців у всіх?

Над селом летіли птахи:

Голуб, шпак, дві черепахи,

Три ворони, чиж-невдаха.

Скільки ж то летіло птахів?

В клас зайшов Мишко,

А за ним Петько,

А за тим Марина,

За нею Ярина,

А за нею Ганна.

Скільки всіх хлоп’ят?

Чотири груші Ваня мав,

Ще чотири братик дав.

На подвір’ї Ваня сів

Вісі груш відразу з’їв.

І подумав, чи не мало?

Скільки груш іще зосталось?