Вінниця – перлина Поділля

О Віннице, краю мій лелечий!.  Подорожуючи  вулицями, я милуюся красою свого рідного міста. Вінниця багата на давні пам»ятки архітектури. Історичні довідки стверджують, що перше поселення мало свій початок із вулиці Соборної, де до цього часу збереглися залишки мурів давнього Вінницького замку. Ще й досі  працюють над розкопками мурів архітектори. Чимало цікавих знахідок було виявлено в минулому році. Це предмети побуту, прикраси. Усі речі були передані до краєзнавчого музею

У 1362 році після розгрому татаро-монголів землі на Поділлі перейшли під владу литовського князя Ольгерда. Територія Побужжя була віддана в керування племінника князя Федора і Костянтина, які почали будувати на цих землях фортеці. Серед них була і Вінниця, літописання якої починається з 1363 року і пов'язане з прагненням Великого Литовського князівства затвердити своє панування на Поділлі. У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була збудована нова фортеця на острові Кемпа. В 1640 році Вінниця отримала Магдебурзьке право. Він міської оборонної системи у Вінниці збереглася фортеця "Мури" - комплексу середньовічних фортифікаційних споруд кляшторів домініканців, єзуїтів та капуцинів. Вона являє собою вежу і стіни, змуровані у 1617 році.

 

Велика частина стін з вежами, які оточували монастир, зруйнована. Збереглася лише кутова південно-західна вежа з південною і частиною західної стін. Вежа цегляна, квадратна в плані, із закругленими кутами, одноярусна, на високому цоколі, що розширюється донизу, укріплена контрфорсами, перекрита зведеннями. Стіни складені з цеглини, мають численні бійниці.

Найвеличніший храм міста - колишній костел домініканського монастиря. Приблизно у 1640 р. домініканці з розореного татарами містечка Черленків переселились до Вінниці. Кляштор збудовано в 1758 р. на кошти Міхала Грохольського; корпус келій збудовано у 1765 р. на кошти того ж Грохольського, костел в 1779 році.

У часи визвольної боротьби Богдана Хмельницького вони залишили монастир та повернулись сюди лише наприкінці XVII ст. У 1758 році брацлавський земський суддяМіхал Грохольський (батько брацлавського воєводи Марціна) звелів побудувати для них кам'яний костьол. Але в 1831–1833 роках монастир скасували — Російська імперія, що зайняла Вінницю, вимагала затвердження православ'я на своїх нових територіях замість католицизму. Як пояснювала нова влада, монастир закривався через недостатню для його утримання кількість ченців.

Келії монастиря домініканців:

Зі сходу до костелу домініканів примикають корпуси монастиря єзуїтів

 : 

Костел кляштору єзуїтів збудовано у 1610-1617 рр. Храм згорів в 1778 р., але незабаром був відновлений. Будівля в 1907 р. була пристосована під гімназію, внаслідок чого головний фасад зазнав зміни. костел мав риси стилі барокко, цегляний, прямокутний в плані, з вежею-каплицею на південному фасаді, трьохнефний, вісьмистовповий, з підвалом. Перекриття головної нефи плоскі, бічних нефів - напівциркульні .склепіння

До комплексу єзуїтського кляштору входить колегіум (1610-1617 рр). З кінця XVIII ст. тут знаходилися учбові заклади - з 1785 р. повітова школа, з 1814 р. губернська польська гімназія, з 1832 р. російська гімназія, а з 1907 р. чоловіча гімназія. З 1920-х років в колегіумі розміщується державний архів.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

 

Келії монастиря укріплені потужними контрфорсами

На протилежному боці вул. Соборної розташовані споруди кляштору капуцинів. Монастир, збудований у 1760 р., складається з костелу, келій та мурів. 

З історичних джерел відомо, що замки з укріпленнями будували здебільшого біля водойм, що значно допомагало під час наступу загарбників.

Острів Кемпа. Тут колись стояв старий Вінницький замок.

Сучасна Набережна

Місце, з якого починалася Вінниця, зараз - нічим не примітний район на протилежному лівому березі Південного Буга, забудований переважно приватними будовами та носить назву Старе

Місто

 

В цьому затишному куточку старої Вінниці знаходиться дерев'яна Микольська церква — найдавніша та єдина церква міста української архітектури. Церква представляє типову тризрубну трибанну українську церкву подільської архітектурної школи доби барокко.

Церква тризрубна, трибанна, з опасанням (відкритою галереєю), на кам'яному підмурку, поставлена з дубових брусів. Всі три церковні зруби в плані восьмигранні. До західнього зрубу прибудований прямокутний притвір. Бабинець всередині поєднаний з центральною частиною за допомогою широкої арки. Підлога центрального зрубу вища за підлогу в бабинці. Церковні бані всередині церкви зведені за формою шатра, а ззовні мають заокруглення. Кожний зруб представляє самостійну вежу, яка має три яруси. Церква обшальована повздовжніми дошками, пофарбованими ззовні та всередині в блакитний колір.

Дзвіниця побудована як і в типових церквах українського типу, окремо від церкви. В плані чотирикутна, покрита пірамідальним чотиригранним дахом. Перший ярус дзвіниці кам'яний, укріплений контрфорсами.

Так виглядає нове місто.

А на даний час візитівкою Вінниці став відомий у світі фонтан «Рошен». Тут на Набережній в теплу пору року можна відпочити і чудово провести час.

Сучасна Набережна

Вулиця Соборна є обличчям Вінниці. Вона забудована фенешебельними будинками кінця ХІХ початку ХХ століття.

Архітектурний символ міста - водонапірна башта. Знаходиться вона на Європейській площі в самому центрі міста.

Водонапірна вежа була зведена у 1912 році за проектом Григорія Артинова. Вона поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус. 

. Вінниця -  місто, яке хочеться любити не тільки за красу архітектури, а за його прагнення стати найкращим.