Виховний захід на тему:                                   

«Роду наш красний, роду наш прекрасний…» /для учнів 4 класу/

/Учитель: Чухрова Віолета Петрівна/

                                         2016-2017 н.р.

Тема виховного заходу: «Роду наш красний, роду наш прекрасний…»

                                                                                                                                 Мета: розширити поняття про родину, навчити цінувати сімейні звичаї та традиції, виховувати любов та повагу до близьких людей.

Обладнання: святково прибрана класна кімната; виставка вишитих авторських картин, сімейні вироби ручної роботи; на святі присутні учителі, учні та їхні батьки, бабусі, дідусі.

Хід заходу:

Учениця:

Родина, рід – які слова святі!

Вони   потрібні  кожному в житті.

Тож народилось веселкове свято.

Прийшли сьогодні з дітьми мама й тато.

Цей хліб насущний ви прийміть від нас,

Щоб був достаток в домі повсякчас.

І злагода, і щастя, і тепло,

Щоб всій родині радісно було.

             

             

Учениця:

Добрий день дорогі друзі! Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра й щирості, з ніжності та зворушливості. Бо воно родинне, сімейне, разом з татами і мамами. А де  тато і мама, де братики і сестрички – там завжди весело, сонячно та затишно.

                  

Вступне слово учителя:

Шановні гості, просимо Вас взяти  участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Ми з Вами усі – український народ, який складається з родин – великих та малих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, сім’ями. Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, рідний край, бо ми його частина. Сім’я, родина, рід, нація, народ, -  ці слова несуть у собі великий зміст: це і рідна сім’я, і домівка, і рідна школа, рідна земля. Сім’я до сім’ї – рід, родина до родини – це народ. Ми з вами – український народ, що складається з великих і малих, дружних та працьовитих родин. У нашій класній родині є талановиті діти.

                      

У виконанні учениці звучить пісня «Музика рідного дому»

             

У виконанні учениці звучить гра на віолончелі.

              

Учениця:

Родина – це група людей, що складається з дружини, чоловіка, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом.

Учениця:

Родовід – це історія поколінь певного роду. Діти – листочки та квіти на дереві, батьки гілки, а прародичі – то коріння.

Вчитель:

Щоб не загинув хороший звичай пам’ятати своїх пращурів від п’ятого коліна, я вважаю, що кожній сім’ї потрібно вести Дерево Роду. Воно допоможе сьогоднішньому і наступним поколінням пам’ятати всіх членів роду: і живих, і померлих.  Діти, давайте пригадаємо, як малюється і ведеться Дерево Роду.

Учениця:

Спочатку потрібно намалювати коріння. Це батьки наших дідусів та бабусь. Якщо в них були сестри й брати, то намалюємо ще й маленькі відростки. А тепер намалюємо стовбур – це дідусі і бабусі. Наші батьки та їх сестри й брати (тобто наші тітоньки та дядечки) – це гілочки. А ми, діти,  - це листя. Так малюється Дерево Роду. У кожної гілочки, кожного листочка або кореня є своє ім’я.

Звучить запис у виконанні Н.М.Матвієнко «У полі калина, у полі червона» (діти ведуть хоровод)

            

Учитель:

Діти, на превеликий жаль, ми не зможемо оживити сьогодні всі частини нашого Дерева Роду, - в нас не має такої казкової сили. Але сьогодні у нас присутні представники трьох поколінь : діти, батьки, бабусі та дідусі. Давайте послухаємо їх.

Слово надається дітям та їхнім батькам,  які розповідають, що  їм відомо про свою родину.

                      

Учениця:

Родина, сім’я – найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини», - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

У виконанні учнів звучить пісня «Уся родина» / слова М. Прощерука, музика В.Колотія/

Учитель:

В давнину говорили, що то хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім’ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і спогадом.

Учениця:

Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але той солодкий та коханий дим» рідного краю має завжди бути присутнім, бо все в житті починається з домівки, з батька-матері.

                

Учень:

Я рідну хатину згадаю –

Оту, що стоїть край села…

І спів соловейка у гаю,

І стежку, що в світ повела.

І промені першого сонця

У житах, як в річці на дні,

І сині, як очі, віконця,

Що світять ще досі мені.

Згадаю кохану матусю,

Яка все стоїть край воріт,

І Вас ,незабутній татусю,

Що ждете на мій поворіт.

Бо знов соловейко у гаю

І стежка, що в світ повела…

Тож як я тебе не згадаю,

Стежино моя край села?

Учитель:

Дім, домівка, рідна хата. Такі давні і завжди сучасні поняття. Близькі, зрозумілі кожному. Але житло  тоді ставало домом, коли в ньому поселився Дух, спалахувало родинне вогнище.

Звучить пісня «Смерекова хата» у виконанні Павла Дворського.

Учениця:

Великі дороги в широкий світ завжди починаються від стежинки біля рідної оселі, від материнської пісні, співаної над колискою. Мама народжувала дитину, співала їй колискових, вчила добра та любові.

             

Учитель:

Мама… Перше милозвучне слово, з якого дитина починає мудру науку, словотворення. Мамина ласка – це чарівні ліки від усякого болю. Мамина пісня – це те найдорожче, що западає в душу дитини ще з колиски.

Учениця:

Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в задумі берізкою.

Звучить колискова у виконанні учнів.

Учитель:

Берегиня – це богиня сімейного затишку. Головною берегинею родини була мати.

Учень:

ЇЇ називали святою. Т.Г.Шевченко писав:

«У нашім раї на землі

Нічого кращого немає

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Учениця:

Мати не тільки оберігала дітей, але й навчала їх охайності, працьовитості. Вона казала: «Тримай хату, як у віночку, і рушничок на кілочку. Тримай відерця чистесенькі, водиці повнесенькі».

Звучить пісня «Вечір догора» у виконанні Ніни та Тоні Матвієнко.

Учениця:

Мати і батько – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Батьки вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші уста добрі слова. Образи батьків оспівані у віршах та піснях. І перше слово, яке вимовляє дитина, - це слово «Мама».

Учень:

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати.

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти пустелі та хащі…

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами:

«В світі все починається з мами».

Звучить пісня «Пісня батьківська» у виконанні Козяра О.Л. та Юзвенко Л.О.

Учень:

Діалог з мамою

-Розкажіть мені, мамо, про вишні

Їх було так багато в саду?

-Були, синку, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

-Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

-А той, синку, хто виріс у горі –

Не часто на зорі дививсь.

-Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

-Наша доля, мій сину, як море,-

Той пливе лиш, хто має човна.

-Розкажіть мені, мамо, про роки,-

Чи спливають помітно вони?

-Роки, сину, помітні…допоки

Матерів пам’ятають сини.

               

Учениця:

Пройдуть роки. Мов лелеки у вирій, відлетять від отчого порога діти. Та щасливої, погожої днини вас, мов чайка своїх пташенят, матуся збере до рідної домівки. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у ваших серцях. Озветься вона червоною калиною у лузі, стрункою тополею у полі, кучерявою вербою, білокорою берізкою, вишневим садочком, солов’їною мовою, пахучістю трав.

Учениця:

Молитва за матір

У мене найкраща  матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До тебе, Небесна Ісусова Ненько.

Благаю у тебе від серця сльозами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку та болю.

                     

Учень:

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам дай силу,

Щоб діток зростила та вивела в люди,
Щоб ними раділа й пишалась усюди.

За це ми складаєм в молитві долоні

До тебе, Царице на сонячнім троні.          

Діти вітають матерів листівками.

Учениця:

Ми раді, матусі, вас привітати,

Щастя й здоров’я в житті побажати,

Мирного неба і ясного сонця, -

Хай щедро й ласкаво вам світить в віконце.

Звучить пісня «Мої батьки» у виконанні О.Винника

Учитель:

Якщо мати за своєю природою є втіленням ласки, ніжності, надмірної доброти, то з батьком асоціюються значно вимогливіші практичні означення. Батькове слово було не тільки законом, воно об’єднувало, повчало і утверджувало моральні устої. Чи не від того увійшов у повсякдення вислів: «Хоч батько і скупий на слово, але воно є законом».

Не випадково у народі кажуть:

Батькова лайка дужча за мамину бійку.

Батько – не  мати, не поцілує і не приголубить.

З батьком суд коротенький.

Батько помре – то напівсирота, а мати – то вже кругла сирота.

А які ви знаєте прислів’я про батьків, родину?

Учні:

Нема цвіту пишнішого, ніж маківочка,

Нема роду  ріднішого, як матіночка.

Материн гнів, як весняний сніг:

Рясно випаде, та скоро розтане.

Мати однією рукою б’є, а другою голубить.

У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

Нащо й ліпший клад, як у сім’ї лад.

Нема того краму, щоб купити маму.

Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

Який дуб, така й бочка, яка мати, така й дочка.

Яке дерево – такий млин, який батько – такий син.

Нам у світі – як своя родина, то вам скаже і дитина.

Учень:

Батько у родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.

                     

Звучить пісня «Сорочка мамина» у виконанні Козяра О. та Юзвенко Л.

                         

Учитель:

Тату, татусю, таточку… Скільки ніжності й тепла в цих словах. А чи завжди ми знаходимо час, щоб сказати татусеві, як ми його любимо, як він нам потрібен, що він для нас означає? Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш оглянутися , - як пробіжить дитинство, промайнуть роки юності та зрілості… І, оглянувшись, зрозумієш, що так і не встиг сказати татусеві ті слова, які хотів або повинен був сказати.

Звучить у виконанні учнів пісня «Прекрасні звертання»

                 

Учениця:

Татусю, ти в мене найкращий, найдобріший. Я дуже люблю, коли ти посміхаєшся. Твої очі сяють. Дуже люблю проводити з тобою час, бо , коли ти поряд зі мною – мені так затишно. Я дуже люблю тебе, татусю!

Учень:

Татусю, мені подобається у тобі все. Я дуже хочу бути схожим на тебе. Знаю, що ти мені завжди допоможеш, підтримаєш. Хоча ти  завжди заклопотаний, але для мене в тебе знаходиться час. Я вдячний тобі за все, що ти для мене зробив. В моєму серці ти займаєш таке місце, про яке не розкажеш словами.

Учениця:

Одна з головних заповідей Біблії говорить: «Шануй своїх батька та матір». Ніжна і ласкава мама завжди приголубить, а сильні руки батька підтримають нас. Але і ми повинні берегти своїх батьків, допомагати їм, не засмучувати, бути слухняними.

Звучить пісня «Батько і мати» у виконанні Н.Яремчука.

Учитель:

Шановні батьки! Оскільки ви нечасто навідуєтеся до нас у школу, ми вирішили показати вам наш шкільний день.

1.Українська мова.

Вчителька:

- Михайлику, ти вчив множину й однину?

- Вчив.

- Тоді скажи: штани однина чи множина?

- Вгорі – однина, а внизу – множина.

2.Математика.

Вчитель:

- Іванку, у твоїй самостійній роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?

- Могло б, якби робота була коротшою.

3.Рідний край.

Вчителька:

- Олежку, знову не слухаєш пояснення. Про що задумався?

Учень:

- Та питання виникло: думаю. Що якби всі гори з’єднати в одну гору, а всі моря злити в одне море, а потім підняти оту гору і вкинути в те море, яка завбільшки булька була б ?

4.Мати запитує Іванка:

- Чому ти сьогодні приніс трійку?

- Бо сьогодні вчителька почала опитування з перших парт і, доки дійшла до мене, то «четвірки» і «п’ятірки» вже всі роздала.

           

Учениця:

Ти тільки вслухайся: БАБУСЯ! БАБУСЕНЬКА! БАБУНЯ-СОЛОДУНЯ! Яке ніжне, красиве, лагідне. Пестливе та тепле слово. А чому?

Учениця:

А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже, вона прожила у світі удвоє більше. І ти, мабуть, для неї дорожчий удвоє, бо ти дитина її дитини.

Учень:

Бо ти – її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко. Бо ти її пташенятко, ластів’тко, козенятко, нехай іноді навіть телятко, нехай іноді навіть поросятко.

Учениця:

Бабуся! Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат!

Учениця:

Подивімося в у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися очі у бабусі тоді, коли приїжджали до неї онучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Бабусина доля. Яка вона…

Звучить пісня «Родина» у виконанні учнів. (Слова В.Крищенка, музика О.Злотника)

Учениця:

Дорогі батьки, бабусі, дідусі. Вчителі! Дякуємо вам за все хороше, що ви зробили і робите для нас. Дякуємо за недоспані ночі, дякуємо за любов та ласку, за щедрість і доброту.

Учитель:

Будьте ласкавими, добрими, уважними синами та доньками. Проявляйте любов і вдячність до тих, хто дав вам життя, поставив на ноги, чиї дні та ночі були заповнені турботою про вас. Пам’ятайте: батькам дорога любов, добре слово  дітей.

 

     

Додатки

Фото до виховного заходу «Вечір творчості Ліни Костенко»: